Кошинський Юрій Петрович

Кошинський Юрій Петрович (позивний — Кощей) народився 12 травня 1985 року в Луцьку. Молодший сержант, командир 3-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 209-го батальйону 113-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Загинув 4 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі села Новоєгорівка Сватівського району Луганської області. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Біографія

Дитинство Юрія минуло в селі Дідичі. Він любив рибалити, збирати гриби, вирощувати рослини та ремонтувати побутові прилади.

У 2000 році Юрій закінчив дев’ять класів загальноосвітньої школи I–III ступенів села Дідичі. Упродовж 2000–2003 років навчався у Вищому професійному училищі № 9 міста Луцька, де здобув повну загальну середню освіту та професії радіомеханіка з обслуговування і ремонту радіотелевізійної апаратури та монтажника радіоелектронної апаратури і приладів.

У 2004 році в цьому ж закладі отримав диплом молодшого спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «Конструювання, виробництво та технічне обслуговування радіотехнічних пристроїв», здобувши кваліфікацію радіотехніка, техніка-технолога. У 2010 році закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Комп’ютерні системи та мережі» та здобув кваліфікацію спеціаліста з комп’ютерних систем.

У 2005–2009 роках працював слюсарем-налагоджувальником у ТзОВ «Волинь-Термобуд». У 2009–2015 роках був майстром виробничого навчання з професії радіомеханіка в Луцькому вищому професійному училищі. Також працював малярем-штукатуром у ТзОВ «ТД Луцьккондитер», будівельником-ремонтником у ТзОВ «Луцька картонно-паперова фабрика», електромонтером у КП «Луцьке підприємство електротранспорту», слюсарем-сантехніком у товаристві «МЖК», монтажником зв’язку-кабельником у ПрАТ «Корпорація “Аверс”», двірником у ЖКП № 2 та робітником фермерського господарства «Новий Тік».

Шлях воїна

13 лютого 2024 року Юрія призвали до лав Збройних Сил України. Він воював у складі Сил територіальної оборони на Лиманському напрямку, безпосередньо на лінії зіткнення. Був двічі поранений. Командири та побратими згадують його як людину великої волі й витривалості, відважного воїна та патріота України.

Свій останній бій Юрій прийняв 4 квітня 2025 року поблизу Новоєгорівки. Під час масованої атаки противник мав значну чисельну перевагу. Українські воїни знищили основні сили ворога ще на підході, однак частині російських військових вдалося проникнути в окопну лінію оборони. Юрій у складі групи з трьох українських бійців вирушив на зачистку позицій. Воїни ліквідували противника та втримали лінію оборони, але в цьому бою молодший сержант Кошинський загинув.

Через щільні обстріли евакуювати тіло Захисника вдалося лише 9 квітня. Відспівування відбулося в кафедральному соборі Святої Трійці в Луцьку. За усним заповітом Юрія поховали біля могили батька на кладовищі села Дідичі Луцького району.

Юрій був неодружений. У нього залишилися мати та сестра.

Вшанування пам’яті

На честь Юрія Кошинського встановлено меморіальну дошку на будинку на вулиці Сергія Климчука, 3 у Луцьку, де він проживав.

У лісництві «Цуманська пуща» біля села Кульчин висаджено Ліс Героїв, у якому росте іменний дуб Юрія Кошинського. В Олицькій громаді, до якої входить село Дідичі, створюють Калиновий гай пам’яті — там висаджено іменний кущ калини на честь Юрія.

Портрет Героя розміщено на стелі «Загинули за єдність України» на Театральному майдані Луцька, на Алеї Героїв в Олиці та на фотостенді «Вічна пам’ять, честь і шана Героям!» у Луцькому вищому професійному училищі. Ім’я воїна внесено до цифрового меморіалу «Книга пам’яті полеглих за Україну».

Побратими називали Юрія Кощеєм за відвагу, хоробрість і мужність. Цей позивний став символом його незламності та безсмертя.

Подвиг Юрія Кошинського назавжди вписано в історію боротьби українського народу за незалежність і свободу України. Вічна пам’ять, честь і шана Герою!

Нагороди

• нагрудний знак «Ветеран війни (Учасник бойових дій)» — 29 січня 2025 року;
• медаль «За поранення (За жертву крові в боях за волю України)» — 17 квітня 2025 року;
• орден «За мужність» III ступеня (посмертно) — Указ Президента України № 609/2025 від 22 серпня 2025 року.

Джерела

• Указ Президента України № 609/2025
• Луцька міська рада: вручення державних нагород родинам загиблих Захисників
• Суспільне Луцьк: спогади матері про Юрія Кошинського
• Луцька міська рада: меморіальна дошка Юрію Кошинському
• Волинські новини: повідомлення про загибель Юрія Кошинського
• Район.Ківерці: Калиновий гай пам’яті в Олицькій громаді