Мельничук Олексій Анатолійович

Олексій Анатолійович МЕЛЬНИЧУК,

Олексій Анатолійович Мельничук народився 24 червня 1980 року у місті Ківерці Луцького району на Волині. Згодом його сім’я переїхала до Луцька, де він закінчив школу № 12. Олексій був веселим, життєрадісним, щирим, комунікабельним, порядним. Мав багато друзів. У школі його усі запам’ятали хлопчиною зі світлою душею і щирим серцем. Він з повагою ставився до старших, завжди поспішав на допомогу. Був ініціатором різних заходів. Після закінчення школи не пропустив жодної зустрічі з однокласниками.
Олексій Мельничук працював на заводі «Мотор» у Луцьку, а пізніше поїхав на заробітки. Там він у теплицях доглядав і вирощував гортензії. Досконало володів польською та англійською мовами, знав німецьку, данську. Після повернення в Україну влаштувався у видавництво «Ранок». Там був водієм, а потім менеджером з продажу, де і познайомився зі своєю дружиною Тетяною у 2012 році. У лютому 2013 року закохані одружилися. У пари народився синочок Дем’янко. Жили дружно, разом дбали про своє сімейне гніздечко. Мріяли, будували плани на майбутнє. Завжди турбувалися одне про одного.
Олексій пройшов навчання у польській фірмі на різних видах техніки, після чого його відправляли у відрядження до країн Європи.
27 лютого 2022 року Олексій Мельничук вступив до лав Збройних Сил України, а у травні пішов добровольцем у 14-ту механізовану бригаду імені князя Романа Великого. 10 вересня 2022 року загинув у бою з окупантами, захищаючи незалежність України. Олексій Анатолійович Мельничук посмертно нагороджений орденом «За мужність» IIIступеня.
Олексій був хорошим сином, люблячим чоловіком, турботливим батьком. Для усіх він став прикладом, як треба жити і любити рідну країну, щоб заради неї віддати своє життя. Залишив лише хороші спогади, які закарбувались у пам’яті кожного, хто його знав. Олексій був промінчиком, який усім дарував своє тепло.