Пилипюк Руслан Вікторович

Став Ангелом – охоронцем для родини і України

    Жорстока війна забрала життя ще одного Героя – нашого випускника Пилипюка Руслана Вікторовича. Народився Руслан 7 серпня 1978 року. Отримавши базову загальну середню освіту у 1993 році, молодий, сповнений сил юнак прийшов на навчання до Міського професійно-технічного училища №6 м. Луцька (нині ВСП “Волинський фаховий коледж НУХТ”). Він виявив бажання отримати професію, яка була на той час була дуже перспективною — кіномеханіка. Отримав диплом у 1996 році.

    Викладачі коледжу пригадують Руслана, як щирого із справедливим серцем. З усіма він знаходив спільну мову. У будь-який момент міг допомогти та підтримати. Завжди був на позитиві. Дуже любив життя, був, як мовиться, душею компанії. З ним ніколи не було сумно. Зажди вмів підібрати дотепний жарт. Його посмішка і очі причаровували всіх. Для нас, викладачів, хто знав його, смерть є болючою. Важко змиритися, що немає такого позитивного чоловіка.

    У мирному житті Руслан був далекобійником. Він ніколи не ховався за спини інших. “Хто, як не я буду захищати свою родину”, – так він казав рідним. Із початком вторгнення росії підписав контракт.

    Руслан Пилипюк проходив військову службу за контрактом і був зарахований до особового складу військової частини на посаду водія-електрика 2 реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї [1].

    6 березня страшна звістка постукала у двері родини. Розпач, невгамовний біль посилився у їх душах.

    Штаб-сержант Руслан Пилипюк отримав важкі поранення під час виконання бойового завдання поблизу Торецька на Донеччині. Пораненого воїна доправили до реанімаційного відділення Дніпровської міської клінічної лікарні №16. Серце військовослужбовця зупинилося 6 березня 2025 року [2].

    10 березня у смутку, на колінах, лучани зустрічали свого Захисника.

У Свято-Троїцькому кафедральному соборі у Луцьку відбувся чин похорону полеглого військовослужбовця Збройних сил України.

    Волиняни на колінах проводжали полеглого у боях за Україну захисника. Поховали Руслана Пилипюка під скорботну мелодію духового оркестру та із усіма військовими почестями на кладовищі у селі Липини Луцької громади [3].

    У героя лишилося троє донечок, які більше не побачать свого татуся. Тато не обніме своїх красунь. Пам’ять про свого найкращого тата залишиться тільки в пам’яті і на світлинах.

    Вічна памʼять захиснику. Нехай небесні ангели приймуть тебе, Герою, з честю. Будь Ангелом для своєї родини і України.

    Використанні джерела:

1. Волинські новини. 7 березня 2025 р.

2. Район Луцьк. 7 березня 2025 р.

3. Суспільне Луцьк. 10 березня 2025 р.

4. Світлина. Суспільне Луцьк. 10 березня 2025 р.

    Матеріали підготовлено Відокремленим структурним підрозділом “Волинський фаховий коледж Національного університету харчових технологій”