Ждань Андрій Петрович

Ждань Андрій Петрович народився 12 вересня 1976 року в Луцьку, де минули його дитинство та шкільні роки. Навчався у 10-й та 19-й школах, згодом — у Луцькому професійно-технічному училищі №10.

Дружина захисника Софія Дорофіївна згадує, що Андрій із перших днів повномасштабного вторгнення без вагань став на захист України — пішов добровольцем, бо вважав своїм обов’язком захистити рідних і свою країну. «Я йду туди, щоб вони не прийшли до нас. Я мушу вас захистити», — цитує його слова. Родина була для нього найбільшою цінністю. Він турбувався про дітей, завжди намагався бути поруч та підтримувати їх. Згадує його як доброго, вірного, чесного та люблячого батька.

Майже два роки Андрій вважався зниклим безвісти. На жаль, після тривалого очікування та надій підтвердилася звістка про його загибель.

Андрій Ждань загинув 19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Цукурине Покровського району Донецької області.

У військовослужбовця залишилися діти: доньки Марія та Валерія, син Дмитро.

Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, рідним, близьким, друзям та побратимам Андрія. Нехай пам’ять про нього назавжди залишиться живою.